ВІТАЄМО ВАС НА БЛОЗІ БОГДАНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ: Історія червоної стрічки

Багато країн нашої планети зіткнулися із захворюванням СНІД. У всьому світі сьогодні говорять про цю глобальну проблему, і майже всі країни займаються створенням ліків, здатних перемогти цю хворобу, яка до цих пір забирає життя людей. Ця епідемія становить величезну загрозу для всього людства, а тому закривати очі і робити вигляд, що нічого не відбувається, не можна.
1 грудня вперше в 1988 році став Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом.
Офіційно ця дата була відзначена у календарі після зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн, які озвучили заклик про те, що ми повинні бути більш терпимі і доброзичливі один до одного, а також спільно вирішувати проблеми, пов'язані з цим захворюванням, іншими словами, обмінюватися інформацією з ВІЛ / СНІДу. Через деякий час був придуманий і символ цього дня - червона стрічка.

Ідея символу Дня боротьби зі СНІДом була задумана навесні 1991 року і належить художнику Франку Муру, який жив у невеликому містечку штату Нью-Йорк. Одного разу Франк Муру звернув увагу на сім'ю, яка жила по сусідству. Сім'я носила жовті стрічки. Жовті стрічки для них були символом надії та віри. Вони всім серцем сподівалися, що їхня старша дочка - солдат, на той момент брала участь у військових діях в Перській затоці, - повернеться додому живою і здоровою.

Також існує така легенда червоної стрічки
…Людмила і Вадим були найкрасивішою парою у селі. Міцнішою за їхні обійми, здавалось, була тільки їхня любов.
Усі дивувалися: чому вони досі неодружені? Але молоді люди добре розуміли, що рай буде хіба що в курені, а поза ним їх чекає жорстоке буття з його безробіттям, бідністю, наслідком яких найчастіше є розлучення. Єдиним правильним рішенням, як їм тоді здавалось, було вирушити на пошуки добре оплачуваної роботи.
Так і зробили. Вадим поїхав до Польщі, а Людмила - в Італію. Закохані
домовилися - будь-що заробити на веселе весілля і стартанути у життя не з порожніми руками. Розлучитися вирішили не більше як на рік. Протягом заробітчанства Вадим кілька разів приїжджав додому, від

Людмили ж довго не було ніяких звісток. Перед своїм поверненням дівчина зателефонувала матері та подрузі, повідомила, що приїде. Як згодом стало відомо, подрузі Людмила розповіла про страшне зґвалтування, скоєне над нею її одруженим роботодавцем. Але все одно вона рвалася додому.
Того дня були щасливі усі, а особливо Вадим. Повернення коханої знову наповнило змістом його життя. За веселими передвесільними турботами Людмила не забувала про майбутнє. Приїхавши, вона одразу почала шукати нову роботу. З купою довідок на руках дівчина пішла до школи, де, на її щастя, була вакансія вчителя молодших класів. Серед усіх документів не вистачало тільки довідки про відсутність в організмі дівчини вірусу імунодифіциту, оскільки результати цього аналізу можуть бути готові тільки за шість місяців після здачі.
Тим часом весільна підготовка не припинялася. Такої весільної сукні, яку Люда придбала в Італії, ніхто ще не бачив. Веселий гомін свята було чути далеко за село. Стомившись від танців у піднавісі, наречена забігла до хати і присіла на канапі. Поряд лежала пошта, яку принесли ще вчора, проте на неї ніхто не звертав уваги. Крім газет і вітальних листівок, на столі лежав великий пакунок, на якому було зображено чашу зі змією. Очевидно, що пакунок надійшов з лікарні. Дівчина обережно розгорнула його і її скував жах - СНІД! Результат виявився позитивний. Людмила згадала ту страшну ніч в Італії. І їй раптом здалося, що ті муки почалися знову.

Коли гості розійшлися, був майже ранок. Вадим метушився, шукав Людмилу. Але побачене у пакунку з лікарні шокувало його не менше, ніж дружину.
Наступного дня Людмилу у весільній сукні знайшли повішаною на березі. Найбільше кричала матір… Розтин діагноз підтвердив. Крім цього, виявилося, що Люда була ще й вагітна…
Після страшного весілля Вадим виїхав з села. Злощасну березу вирішили не рубати - відрубали тільки гілку, а на дерево повішали червону стрічку, як попередження про жахи нашого життя. Вона майорить там і досі.

Найбільша надія, пов'язана з цим проектом - це те, що до 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі ». Акція пройшла успішно.
Звідки
Зараз жодна акція, спрямована на боротьбу зі СНІДом, не обходиться без червоної стрічки. Вона стала символом не тільки розуміння, а й об'єднання зусиль людей, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Прикріпивши стрічку до свого одягу, людина висловлює свою підтримку, співчуття і переживання тим, хто хворий.